Памятникам древней культуры, которыми были усыпаны берега Днепра, строительство ДнепроГЭС и промышленного комплекса не оставляли шансов. С целью изучить территории, предполагаемые к затоплению либо значительной деформации, в 1927-32 гг. работала Днепростроевская археологическая экспедиция. Только на правом берегу в ближайших окрестностях будущей плотины обнаружили более 150 обьектов материальной культуры.
Но Днепрострой торопил – не мог ждать. "Дніпробуд квапливо плянує місцевість - зриває горби та могили, прокладує залізничні путі, ставить склади, будує селища..." - сообщала пресса. Культурные слои, возраст которых исчислялся тысячелетиями до нашей эры, под натиском лопат, плугов и экскаваторов отправлялись в небытие.
Помимо острой нехватки времени, еще одной бедой в исследовании старины были землекопы и грабари. К их помощи вынуждены были прибегать участники экспедиции. Ввиду непонимания тонкой сути археологии, а также слухов о "поиске сокровищ", древние захоронения и памятники культуры нередко разрушались еще во время снятия грунта, а находки исчезали.
Вот что писал М.Миллер (один из участников экспедиции) о работах на так называемой площадке "А", которую занял промкомплекс:
"...Вже під час попереднього огляду верховини гори, яку мусили перетворити на цілком рівну площу задля низки металюргійних фабрик, виявилася значна кількість пам'яток. Звиш 80 могил різного розміру, залишки стародавнього укріплення в вигляді замкнутого вала з каменю, рештки якоїсь площі брукованої каменем, глибокі рови, що вже засунулися землею від часу і т.п. Крім того під поверхнею в землі виявилося надалі в різних місцях сила людських поховань з різного часу.
Грабарська праця по знесенню верховини провадилася швидко. Археологічна експедиція, що робила на той час в сточищі Дніпра, могла кинути на гору не більше 2-3 наукових робітників, чого було замало. Грабарі одноразово в кількох місцях глибоко орали плугами площу, що підлягала здійманню. Інші на той час накидали зорану землю грабарками на хури та вивозили геть на периферію площі, де звалювали в балки та поглиблення.
Майже щодня, іноді по кілька разів, плугами руйнувались стародавні поховання. На гору викидались людські черепи, кістки, посуд, зброя і т.п. Археологи не встигали вживати потрібних заходів для охорони знахідок, через що багато їх загинуло..."
А такие свидетельства оставил другой участник экспедиции, П.Смоличев, - о работах на правом берегу в окрестностях Кичкаса:
"...Могила № 59 міститься в районі прокладки залізничих путей, біля того місця, де будується механічний завод. Коли розпочато було досліди цієї могили, її вже більш як на половину розвезли грабарі, які терміново вирівнювали площу. Дослідження довелося переводити в надзвичайно несприятливих умовах, як то кажуть, похапцем.
...Тож лише одне перешкоджало роботі й не давало як слід досліджувати – це терміновий характер робіт. Грабарі починали до схід сонця й закінчували після заходу. Планово досліджувати та керувати роботами можна було лише з 7-ї години ранку до 4-ї год. дня – час, коли працювали робітники, які копали землю, а грабарі лише вивозили її. Ніяким чином неможна було примусити грабарів не працювати поза межами робочого дня (8 год.), бо вони працювали "сдельно". Такі обставини привели до того, що частину поховань грабарі зруйнували і дослідити їх не було змоги.
Єдине, чого вдалося досягнути, – це того, аби грабарі не псували й не закидали речей, а оддавали їх. Отже, через те, що неможна було дослідити всіх поховань, речі, що їх знайшли грабарі й передали мені, я й примушений рахувати, яко випадкові знахідки, хоча, без сумніву, вони містилися при похованнях..."
