"Вознесеновский клад" ("Кичкасский клад"). Все слышали о серебряном орле? Он оттуда. Когда и как был найден. И что может означать. Выдержки из статьи участника Днепростроевской археологической экспедиции М.Миллера "Могила князя Святослава" (1951г.):
...В 1930 році Дніпрельбуд приступив до формування так званої "Площі А", на котрій мусила будуватись ціла низка металюргійних фабрик. Для цього треба було знести найвищу частину гори площею приблизно 2x2 км. 3емлю, яку зкопували з цієї маківки, звозили на околиці площі. Робота проводилася без ніяких механічних приладів, ручно, черкаськими грабарями, яких робило на той час на горі коло 2.5 тис. людей з понад 1 тис. однокінних грабарських хур.
Гора, на тім'ї якої знаходиться "Площа А", домінувала над всією цією околицею. З її верховини розгортався єдиний незабутній краєвид на десятки кілометрів. Униз - на Хортицю та Великий Луг, вгору - на початок порогів, на схід - безкрайні степи. Під горою - Кічкаський перевіз та середохрестя великих шляхів. І вгору і униз по багатьох місцях блищала срібна поверхня Дніпра на віддаль якої тільки можна було досягти оком.
...Дослідження було доручено молодому археологові Володимирові Грінченкові. Він узявся до дорученої йому роботи ретельно та пильно, розподілив всю площу - коло 3 тис. кв.м. - мережею простих ліній на 2-метрові квадрати і обстежив послідовно квадрат за квадратом
Підчас археологічної розвідки площі в високому бур'яні було виявлене якесь спорудження, в вигляді валу, складеного з каменю-дикуна і засипаного землею. Від часу вал той зовсім вже розсунувся і мав 7 мтр. широчини і лише 20 см. височини. Вал обмежував площу в формі простокутника з однією вигнутою стороною. Спорудження виглядало загадковим, бо не могло бути городищем як таким, не маючи ніде в'їзду, обов'язкового для всіх городищ.
В північній частині цього городища, проти вигнутого боку, на цілком рівній поверхні було зроблено знахідку, яка серед робітників експедиції одержала умовне назвище "Кічкаський скарб". Тут на поверхні без ніяких прикмет, при самому пильному огляданні, було помічено в бур'яні невеликий камінь, що ледве висувався з землі. На глибині 10–20 см. було виявлено ще низку великих каменів, що лежали в формі кола до 10 мтр. В лінії цього ж кола знайдено яму з сторчовими стінками, завглибшки до 2 мтр. Яма була всуціль до верху забита каменем з землею. Серед каменю траплялися залізні вістря до стріл, кілька уламків людських обпалених кісток.
В лінії того ж кола виявився і самий скарб. У свій час тут було викопано яму циліндричну діям, коло 70 см. та завглибшки коло 90 см. Ця яма була всуціль забита металевими речами і ті речі згори проткнуто наскрізь трьома шаблями. Отже скарб був заворожений? Поміж залізними речами по місцях блищало золото. Скарб було вирізано цілком і нерухомо, переміщено в відповідну велику скриню з грубих дощок і в такому вигляді, за збройною охороною перевезено вантажним автом до Дніпропетровського.
В скарбі виявилося: коло 50 залізних стремен, коло 20 залізних удел, також пряжки, кільця тощо від кінських уборів. 2-3 пари стремен та удел були орнаментовані срібною та золотою насічкою. Далі в скарбі було до 1.5 тис. золотих речей, майже виключно у вигляді бляшок та грудочок від стопленого металу. Бляшки всі були орнаментовані різними визерунками та пороблені штампом. Всі ці бляхи та бляшки уявляли собою прикраси до кінських та людських убрань з ременю. Поміж золотими бляхами були й золоті кільця та обійми піхов від шабель. Була також широка та довга золота смуга прикрашена рослинним орнаментом. Були й менші золоті платівки, також орнаментовані, можливо обклади луків, сідел та іншого військового приладдя. Майже всі ці речі мали сліди перебування в огні, а багато речей було деформовано стопленням, в вигляді шматочків золота та крапель.
Зі срібних речей прегарної цілости виявився чималий срібний орел, вилитий з топленого металу та оброблений карбиком. Ноги орла обкручувала гадюка, яка підводилася головою до грудей і гризла його в серце. На верхній частині лівого крила знаходилося кругле візантійське клейно. Без сумніву цей орел уявляв собою вершок стяга когорти якогось византійського войовника. Друга також пластична фігура, того ж призначення, уявляла собою лева, від якого на жаль лишилася тільки голова, решта ж була стоплена. Крім того було чимало частково стоплених, або поламаних - срібних речей, з яких більшість - церковне начиння. Деякі речі не було визначено взагалі, оскільки весь матеріял не було науково оброблено.
...Кічкаська знахідка не тільки не була ніде публікована, але за неї не було навіть найменшої звістки в газетах. Між тим вже з 1930 року почався "розгорнутий соціялістичний наступ" та нищення української інтелігенції. Археолог В.Грінченко був схоплений НКВД. Разом з ним зникли й описові матеріяли, що були в нього - щоденники розкопів, пляни, кресленики, рисунки, фото і т.д. З часів знахідки минуло вже більше 19 років. Зникли вже й інші свідки цих подій. Далі мовчати не можна, і я уважаю своїм обов'язком публікувати вищенаведені факти, до відома українських археологів, істориків та всього суспільства.
...Щодо змісту та сенсу "Кічкаського скарбу", то В.Грінченко гадав, що це є звичайний скарб, захований будівничими та господарями городища підчас небезпеки. Втім щодо знахідки, по всьому своєму характеру, можемо сказати таке: без найменшого сумніву тут було поховання з обрядом трупоспалення зо всім майном та послідуючим закопуванням в землі рештків, - якогось видатного войовника - князя, що повертався із здобиччю з Византії.
Хто би то міг бути крім київського князя Святослава? З високої гори над перевозом, що ми за неї говорили вище, печенізька сторожа слідкувала за Дніпром. При таких умовах печеніги могли його побачити заздалегідь, сховатися десь біля перевозу та підготуватися до нападу. Після бойовища, яке мабуть відбулося на березі і в якому загинув Святослав, решта його дружини одійшла на гору, де й поховала труп героя зо всіми почестями, що йому належали. Похорон відбувся не вдома, в умовах близького ворога та військової небезпеки, через те над похованим не було насунуто величезної могили і поховання придбало як би таємний характер. Можливо, що поховання відкрито не повністю і десь поблизу знаходяться ще якісь його деталі.
...Місце могили Святослава знаходиться в північному краю Нового Запоріжжя, на терені "поселка 6". Виявити це місце легко, наклавши на сучасний плян місцевости (містини) плян тієї ж містини за часів Дніпрельбуду, де означено "Площу А" та городище.
У всякому разі конче потрібно в майбутньому, як тільки зміниться існуючий зараз в Україні стан, перевести на місці знахідки поховання найширші додаткові розвідкові розкопи та розшуки. На тому ж місці мусить бути побудований пам'ятник українському князеві-лицареві Святославові, а гора прибрати назву "гори Святослава". Це ми заповідаємо молодим українським археологам, історикам та патріотам. Віримо, що в найближчій будуччині умови життя й розвитку України радикально зміняться і державою буде правити нарід, який в ній живе. Розгорнеться "третій розквіт" і аж тоді ми зможемо оглянутися взад та вшанувати пам'ять великих синів України на вічні часи. До числа таких національних героїв належить і князь Святослав, за якого ще далеко не сказано останнього слова...
----------------------------------------------------------------
полный вариант:
М.Міллер "Могила князя Святослава" (1951г.)
http://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/31/file.pdf
