Урочище "Сагайдачное" на левомъ берегу Днепра между Кичкасомъ и Александровскомъ. Протокъ Днепра между "Сагайдачнымъ" и островомъ. "Дурная" скала въ урочище "Сагайдачномъ".
----------------------------------------------------------------------------
Завдяки цим надзвичайним світлинам початку XX століття маємо сьогодні унікальну можливість на власні очі побачити мальовничий в минулому куточок біля Хортиці, відомий як "Сагайдачне". Надала їх нашому товариству Олена Середа.
Найкращим супроводом до ретро-краєвидів напевно стануть рядки з праці Дмитра Яворницького "Дніпрові пороги" (1928 р.). І хай уява кожного розфарбує їх, наповнюючи звуками Дніпра та пахощами степового різнотрав'я!..
"...З лівого боку Дніпра виділяється славне урочище Сагайдачне. Колись це була надзвичайно гарна, дуже мальовнича, відома всім окольним людям місцевість. З одного боку оповита широким і могучим Дніпром, а з трьох останніх боків обгорнута високим кам’яним прикриттям. Укупі з високим густим дубовим лісом, ця місцевість усередині вся була вкрита зеленою, соковитою травою та уквітчана яркими запашними різнобарвними квітами і вабила до себе кожну людину.
В різних місцях урочища Сагайдачного лишались так звані печища або попелища козака Сагайдака, та різної величини ямки, позарослі коноплями, чабром та кураєм. На різних місцях урочища находили вугілля, черепки од розбитого посуду з орнаментом і без орнаменту, шматки заліза, олива, кремені для рушниць та пистолів, а також чимало мідяних монет різних років, руських і неруських.
Найкращі місця урочища Сагайдачного це так звані скелі. Дурна та Середня, які стоять на 150 кроків одна од одної. Перша гарним, мальовничим рогом врізується далеко в Дніпро. А друга, облямована навкруги густим і високим лісом, викидається до суходолу. Піднімаючись на 70-100 ф. вгору і маючи коло 650 кроків навкруги, Середня скеля нагадує собою величезний курган, який увесь заріс високим, густим лісом, низьким непролазним чагарником. Подекуди він засіяний різнокольоровими квітами, між якими найбільш конвалій або ваннику. Це теж одна з найкращих місцевостей на лівому березі Дніпра, нижче Кичкасу, на яку мимоволі звертає свою увагу кожна людина.
"Коли ви вилізете на ту чи на іншу скелю, то побачите чудовий кришталевий Дніпро, почуєте шумні і дзвінкі переливи води, які ніжно ласкають ваш слух, побачите мальовниче розкинуті околиці. Перед вами суворі Стовпи та Стоги. Далі ви бачите ошанцьовану частину острова Хортиці з його кучерявими грушами, навислими скелями, піскуватими берегами та одкосами, а ще далі обрій, в який упираються могили та кряжі степові.." - так змальовував місцевість Яков Новицький.
В 30-х роках XIX ст. на Середній скелі можна було бачити оригінальний камінь під назвою "Люлька", схожий на справжню люльку з чубуком та протичкою. Там же можна було теж бачити "ліжко", або "сідало", інакше, "стуло", або "крісло Сагайдака". Те "ліжко" стояло на верховині скелі, і це було не що інше, як оброблений камінь, на середині якого видовбано заглибину для лежання людини з узголовком для голови та з ямочками для ніг.
Од морозу чи чого іншого те "ліжко" розлупилось на дві частини, але вони лежали щільно одна коло одної, і ніхто не зважувався зрушувати їх з місця. Але 1883 року до Середньої скелі приїхали з міста Олександровського гуляки, які після довгої гулянки та доброї піятики надумали показати людям свою удаль та молодецтво, підклали під "ліжко" порох та запалили його..."
На додачу сумне післяслів'я. Неощадливі "пікнікі" та полювання за царських часів - не найстрашніше, що бачило Сагайдачне. На зламі XIX-XX століть мешканці Вознесінки та Олександрівська знайшли тут справжю золоту жилу: якісну деревину та граніт. Так багатовіковий дубовий ліс "Сагайдачного" було знищено, а Середню скелю поневічено розробкою. Під час Дніпробуду черга дійшла й Дурної скелі. Місцевість зазнала остаточних невиправних змін.
В наш час залишки "Сагайдачного" знаходяться поряд шлюзу в нижньому б'єфі. Його підхідний канал прорізує місцину, де колись був справжній дубовий ліс та повно всякої дичини. Залишки Дурної скелі, яка деколись височіла над Дніпром, поховані в дамбі нижнього шлюзового каналу. На береговій смузі оспіваного сучасниками куточка - залишки радянських дач та сучасні хатки за високими заборами. Гірку картину доповнюють будівлі-примари покинутого бетонного заводу...
